Последнее время всю историю Второй мировой войны пытаются подменить мифом "холокоста". На первый взгляд, многие статьи на сайте не имеют отношения к этому пропагандистскому мифу, суть которого заключается в подмене страданий сотен миллионов европейцев еврейскими страданиями, перевирании и выпячивании одних исторических фактов и игнорировании других. Однако, история не состоит из отдельных и изолированных явлений, поэтому все исторические факты необходимо рассматривать в их взаимодействии. Ревизия "холокоста" направлена на уточнение исторических фактов и создание сбалансированной картины происходивших событий. Чем более полной будет такая картина - тем меньше в ней места останется мифам "холокоста"..

Крым

Россия навеки покрыла себя позором, подло ударив в спину только что освободившейся от криминального режима разграбленной и ослабленной Украине. Оккупанты, вон из Крыма!

Всеобщая декларация прав человека

Каждый человек имеет право на свободу убеждений и на свободное выражение их; это право включает свободу беспрепятственно придерживаться своих убеждений и свободу искать, получать и распространять информацию и идеи любыми средствами и независимо от государственных границ.
Статья 19 Всеобщей декларации прав человека (принята Генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948 года)

08.09.1996

Юрген Граф: Міф про голокост

Правда про долю жидів у другій світовій війні

Передмова перекладача українського видання

Творці міфу про "голокост" зазвичай не згадують жертви українського народу. Втім, саме український, а не якийсь інший народ зазнав найбільших страждань під час Другої світової війни і заплатив за Перемогу найстрашнішу ціну - тому міф про "голокост" зневажає пам'ять мільйонів загиблих українців. Варто згадати, що на жодній сторінці "Енциклопедії голокосту" немає згадки про десятки мільйонів жертв геноциду українського народу, здійсненого під керівництвом жидівських вождів у перші два десятиліття після 1917 року.
І дотепер продовжуються підрахунки втрат серед військових і мирного населення в роки Другої світової війни 1939-1945 років. Втрати українців були колосальними. Історики стверджують, що загальні демографічні втрати України, включно з убитими, померлими в концтаборах та під час депортацій, евакуйованими й тими, що рушили у вигнання разом із відступаючими нацистами, - становлять не менше 14 млн. осіб. У своїх фронтових щоденниках відомий український кінематографіст і письменник О.Довженко писав про 13 мільйонів загиблих. Ця цифра зустрічається й у спогадах тодішнього першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хрущова. У «Книзі пам’яті України», де зібрані дані про загиблих, йдеться про понад 10 мільйонів загиблих, з них 6 мільйонів – під час бойових дій. Ці втрати найбільші й не порівняні зі втратами інших країн і народів у Другій світовій війні. Фактично, втрати українського народу становлять від 40 до 44% від загальних людських втрат СРСР. З 41,7 мільйона людей, які мешкали до війни в УРСР, на 1945 рік залишилося тільки 27,4 мільйони осіб.

05.09.1996

Юрген Граф. Миф о холокосте

Правда о судьбе евреев во второй мировой войне

  Москва, Русский Вестник, 1996. - 128 стр.
  ISBN 5-85346-016-1

  Книга выпущена попечением Геннадия Андреевича Кубрякова.
  Публикация подготовлена О. А. Платоновым.

  Дополнительная обработка и корректировка - Питер Хедрук.


Книга представителя ревизионистской школы историков, швейцарского ученого Юргена Графа - не первая среди работ на эту тему, но наиболее сжатая и в то же время наиболее информативная - своего рода резюме всей проблемы. К ревизионистской школе историков принадлежат ученые, которые на основании анализа документов и "свидетельств" очевидцев ставят под сомнение утверждения о "холокосте" - уничтожении гитлеровскими нацистами 6 миллионов евреев. Автор показывает, что с помощью мифа о "холокосте" мировая закулиса пытается навязать мировому общественному мнению представление о том, будто еврейский народ в годы войны пострадал больше всех других, поэтому остальные народы обязаны испытывать чувство вины, каяться и платить возмещение. Автор приходит к выводу, что в сфере немецкого господства погибло около 500 тысяч евреев. Разоблачение лжи "холокоста" может иметь опустошительные последствия не только для сионизма, но и для политической и интеллектуальной правящей касты всего мира.
Рассчитана на широкие читательские круги.

01.09.1996

Шесть миллионов - потеряны и найдены

Ричард Харвуд

   Richard E. Harwood. Did Six Million Really Die?
   Перевод с английского - В. Лукьяненко.
   Дополнительная обработка и корректировка - Питер Хедрук.


Это первый русский перевод книги, которая является, пожалуй, одним из наиболее дорогих изданий, когда-либо напечатанных на английском языке. Миллионы слов были сказаны и напечатаны об этой книге в течение двух судебных процессов в Канаде над Эрнстом Цунделем (Ernst Zündel), издателем этой книги. Еврейское лобби подало на него в суд по статье XIII века (!), чтобы принудить его к молчанию, и ему потребовалось восемь лет и сотни тысяч долларов, чтобы защитить свое право на свободу слова. Еврейскому лобби не пришлось тратить денег, т.к. послушное сионистам канадское правительство оба раза перенимало обвинение и судило Цунделя за деньги налогоплательщиков, платя "экспертам" обвинения, многие из которых были наняты в США, по 150 долларов в час (!), плюс расходы на авиабилеты, отели, рестораны и проч.

В результате двух судебных процессов и последующей апелляции в Верховный Суд, та статья была признана антиконституционной. И свобода слова, которую еврейское лобби пыталось урезать, является сейчас достоянием всех канадцев.

Чи справді загинули шість мільйонів?

Річард Харвуд 

Did Six Million Really Die? by Richard Harwood

ПЕРЕДМОВА УПОРЯДНИКА                       

    У багатьох відношеннях пропонована українському читачеві робота Р.Харвуда, як і Додатки до неї, є вельми цікавими і повчальними.
     Ми часто чуємо, що комуністична ідеологія має бути засуджена на "другому Нюрнберзькому процесі". Немає сумніву, що ідеологію та людиноненависницьку практику комунізму треба засудити, а компартію заборонити, але Р.Харвуд фактами доводить, що "Нюрнберзький процес" був всього лише грандіозною фальшивкою, створеним жидами спектаклем, і другої фальшивки нам робити не варто. Суд має бути справжнім, а не сфальсифікованим. Читаючи про цей процес, у голову мимоволі приходять організовані НКВД "суди" 30-х років в жидобільшовицькій Московській імперії: фальшиві свідки, "визнання" під середньовічними тортурами, повне ігнорування очевидних фактів тощо. Інколи навіть забуваєш, що дія відбувається в середині 40-х років у Німеччині, а не в середині 30-х років у Московії. А втім, якщо подумати, то воно й не дивно: там і там жертвами були "гої", а "свідками", "слідчими", "суддями" та катами — жиди, бо "Нюрнберзький процес" був міжнародним лише за назвою.
     Як випливає з неспростовних фактів, Гітлер та керівники націонал-соціалістичної Німеччини насправді були не жидофобами, а справжніми сіоністами, що намагалися зібрати жидів до купи то в Палестині, то на Мадагаскарі то десь на Сході Європи. Але на противагу удаваним сіоністам, вони хотіли зробити не плацдарм, звідки б жиди робили свої диверсії проти цивілізованих народів, але зібрати туди жидів, щоб вони жили своєю власною працею, а не спекуляціями, шахрайством та пограбуванням інших народів. Жидівські сіоністи вибачити такого зухвальства націонал-соціалістам, звичайно, не могли. Створився небезпечний прецедент, що загрожував пануванню жидів не лише в Німеччині, але й інших країнах. 3 точки зору світового жида "заразу" треба було задушити в зародку. Згідно з настановами написаних понад 100 років тому "Протоколів старшин сіону", на такі дії треба відповісти війною з "кривдником", або навіть світовою війною. Щоб задушити Німеччину, жиди розв'язали Другу світову війну і створили міф про "голокост". Читаючи зібрані у цій книжці матеріали, приходиш до цілком однозначного висновку: голокост, звичайно, був, але не жидів, а українців в 20-х – 30-х роках та німців під час та після Другої світової війни. I робили цей голокост жиди, і тільки жиди.